Рівненський апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідачки, яка просила його скасувати в частині задоволення вимоги про усунення позивачеві перешкод у користуванні квартирою шляхом його вселення до квартири та зобов’язання відповідачки передати позивачеві ключі від вхідних дверей і відмовити у задоволенні такої позовної вимоги повністю, змінити рішення суду в частині позовної вимоги про встановлення порядку користування квартирою, яку доповнити визначенням правил проживання сторін у квартирі.

Колегія суддів ухвалила рішення про відхилення апеляційних вимог відповідачки, зважаючи на такі обставини.

Із матеріалів справи відомо, що сторонам, які є родичами, на праві спільної часткової власності, в рівних — по ½  частках, належить квартира.

Через постійні конфлікти позивач змушений винаймати житло та, звертаючись із цим позовом про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою, просив усунути йому перешкоди в користуванні спільною з матір’ю квартирою шляхом його вселення до спірного помешкання та зобов’язання його матері передати йому ключі від вхідних дверей, а також встановити порядок користування ним та матір’ю квартирою як співвласниками майна.

Залишаючи оскаржене відповідачкою рішення суду попередньої інстанції без змін, апеляційний суд взяв до уваги практику Верховного Суду та норми цивільно-правових актів, які регулюють вирішення таких спорів та забезпечують справедливий баланс прав і обов’язків співвласників майна.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності (співвласника) житлового приміщення передбачає, насамперед, право на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї (ст. 383 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановив суд, право власності позивача на ½  частку спірної квартири набуте на підставі договору дарування частки квартири від батька.

У статтях 358, 361 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057св23).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення позивача, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Суд встановив, що сторони й цій справі не дійшли згоди щодо порядку користування спірною квартирою.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22) висловив правову позицію про те, що судове рішення про встановлення порядку користування спільним майном не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їхніх прав як власників, оскільки суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їхніх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідальності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, тобто з наближенням до ідеальних часток.

При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Установивши, що співвласники не дійшли згоди щодо порядку користування спільним майном, а також урахувавши, що запропонований позивачем порядок користування спірною квартирою не порушує прав відповідачки, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів Рівненського апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Такий висновок зумовлений, зокрема, наявністю між сторонами вкрай неприязних відносин, що унеможливлює добровільне встановлення порядку користування квартирою відповідно до часток кожного зі співвласників.

При цьому, відповідачка та її представник не висловлювали заперечень щодо запропонованого позивачем у позові порядку користування співвласниками квартирою.

Покликання апеляційної скарги про визначення правил проживання сторін у квартирі апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки вони виходять за межі позовних вимог.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року у справі № 565/1351/25 (провадження № 22-ц/4815/711/26).

Рівненський апеляційний суд